§ 2. Правове регулювання охорони атмосферного повітря - Академічний курс Підручник для вищих навчальних закладів...

§ 2. Правове регулювання охорони атмосферного повітря

дей, тварин і рослин. Водночас на стан атмосферного повітря впливають два головних фактори: внесення в атмосферу забрудню­ючих речовин через різноманітні джерела і шкідливий фізичний вплив на нього. До останнього належать випромінювання, звукові коливання, шум тощо. Ці та інші фактори порушують оптималь­ний стан повітря, що негативно впливає на здоров'я людей, на стан і розвиток тварин і рослин. Ось чому Закон України «Про охорону атмосферного повітря» передбачає державний облік шкідливих впливів на атмосферне повітря і таким чином законо­давчо закріплює принцип правового регулювання впливу людини на атмосферу. Сутність цього принципу полягає насамперед у стандартизації й нормуванні в галузі охорони атмосферного повітря.

По-третє, нормативно встановлена дозвільна система викидів забруднюючих речовин в атмосферу, що породжує відповідні пра­вові наслідки. Так, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмо­сферу стаціонарними джерелами можуть здійснюватися тільки за дозволами, які видаються спеціально уповноваженими органами.

По-четверте, в атмосфероохоронному законодавстві переважа­ють охоронні норми. Доля норм, якими регулюються відносини по використанню атмосферного повітря для виробничих та інших по­треб відносно невелика. Це зумовлено першочерговою потребою забезпечити належний стан атмосферного повітря.

$ ^ 2. Правове регулювання охорони атмосферного повітря

Атмосфероохоронне законодавство передбачає розгалужену си­стему правових засобів, спрямованих на забезпечення охорони ат­мосферного повітря від забруднення, запобігання шкідливому впливу фізичних та біологічних факторів на нього тощо. Зокрема, Кабінетом Міністрів України затверджений перелік найбільш по­ширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в ат­мосферне повітря підлягають регулюванню.

З метою оцінки стану атмосферного повітря МОЗ України вста­новлені нормативи гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруд­нюючих речовин в атмосферному повітрі і рівні шкідливих фізич­них впливів на нього. Ці нормативи є єдиними для всієї території

499

Розділ XV. Правова охорона атмосферного повітря

України. В необхідних випадках для окремих регіонів можуть вста­новлюватися більш суворі нормативи.

Діють також нормативи гранично допустимих викидів забруднюю­чих речовин (ГДВ) стаціонарними і пересувними джерелами забруднення, а також нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів, затверджені Мінприроди Украї­ни та МОЗ України.

Якщо з об'єктивних причин встановлення ГДВ для конкретно­го населеного пункту неможливе, встановлюються тимчасово узго­джені нормативи викидів (ТУВ). У цьому випадку застосовується принцип поетапного зниження обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу. На період реалізації заходів, що забез­печують дотримання нормативів ГДВ, підприємства, які мають стаціонарні джерела забруднення, мають розробляти, узгоджувати з місцевими адміністраціями і представляти на затвердження до відповідних органів проекти нормативів ТУВ та плани поетапного зниження цих викидів згідно з встановленими нормативами.

З метою забезпечення охорони стану і складу атмосферного повітря Законом України «Про охорону атмосферного повітря» (ст. 11) встановлена дозвільна система регулювання викидів в атмо­сферу, що породжує відповідні правові наслідки. Викиди забруд­нюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом Мінприроди України за погодженням з територіальним органом МОЗ України.

^ Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами — це офіційний документ, який надає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам — суб'єктам господарювання експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умо­ви дотримання встановлених відповідних нормативів фанично до­пустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині об­меження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею доз­волів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, ор­ганізацій та фомадян-підприємців, які отримали такі дозволи, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 13 берез-

500

І

§ 2. Правове регулювання охорони атмосферного повітря

ня 2002 р. зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 2004 р.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» рівні впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмо­сферного повітря, вимоги щодо їх скорочення встановлюються відповідним дозволом на основі затверджених нормативів. Поря­док розроблення, видачі та оплати робіт, пов'язаних із видачею дозволів на рівні впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря, та обліку підприємств, установ, організацій і громадян — суб'єктів господарювання, які отримали такі дозво­ли, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Дозвіл на експлуатацію устаткування з визначеними рівнями впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря — це офіційний документ, який дає право суб'єктам гос­подарювання експлуатувати існуюче та новостворене устаткування за умови дотримання встановлених нормативів гранично-допусти­мих рівнів впливу фізичних та біологічних факторів протягом виз­наченого в дозволі терміну.

Господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законо­давства.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють викиди за­бруднюючих речовин або впливи фізичних та біологічних фак­торів, що можуть призвести до виникнення надзвичайних еко­логічних ситуацій техногенного та природного характеру або до надзвичайних екологічних ситуацій, зобов'язані заздалегідь розро­бити та погодити спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря відповідно до закону. У разі виникнення таких надзвичай­них екологічних ситуацій керівники підприємств, установ, ор­ганізацій та громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності зо­бов'язані негайно в порядку, визначеному Законом України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техноген­ного та природного характеру», повідомити про це органи, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного

501

Розділ XV. Правова охорона атмосферного повітря

повітря, і вжити заходів до охорони атмосферного повітря та ліквідації причин і наслідків його забруднення.

^ У законодавстві України містяться приписи, спрямовані на регу­лювання діяльності, яка впливає на погоду і клімат. Діяльність, спрямована на штучні зміни стану атмосфери та атмосферних явищ у господарських цілях, може здійснюватися підприємствами, установами і організаціями та громадянами — суб'єктами підприємницької діяльності тільки за дозволами, виданими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої вла­ди з питань охорони навколишнього природного середовища або його територіальними органами, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я або його територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. Порядок погодження і видачі дозволів на провадження діяльності, пов'яза­ної із штучними змінами стану атмосфери та атмосферних явищ у господарських цілях, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. зі змінами, внесеними постановою від 16 червня 2004 р.

Підприємства, установи, організації та громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, скорочувати і в подальшому повністю припинити вироб­ництво та використання хімічних речовин, що шкідливо вплива­ють на озоновий шар, а також проводити роботу щодо зменшення викидів речовин, накопичення яких в атмосферному повітрі може призвести до негативних змін клімату. Це повністю відповідає Рамковій конвенції ООН про зміну клімату та Кіотському прото­колу до цієї конвенції, ратифікованих Україною.

^ Національне атмосфероохоронне законодавство України забороняє проектування, виробництво та експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів і установок, вміст забруднюючих речо­вин у відпрацьованих газах яких перевищує нормативи або рівні впливу фізичних факторів.

Зафіксовані також вимоги до охорони атмосферного повітря під час застосування пестицидів та агрохімікатів. Підприємства, уста­нови, організації та громадяни — суб'єкти підприємницької діяль­ності зобов'язані дотримуватися правил та вимог щодо транспор­тування, зберігання і застосування пестицидів та агрохімікатів з метою недопущення забруднення атмосферного повітря.

502

§ 2. Правове регулювання охорони атмосферного повітря

Законодавством визначено комплекс вимог до охорони атмосфер­ного повітря під час видобування корисних копалин та проведення ви­бухових робіт. Видобування корисних копалин та проведення ви­бухових робіт мають проводитися з дотриманням вимог щодо охо­рони атмосферного повітря способами, які погоджені зі спеціаль­но уповноваженим центральним органом виконавчої влади з пи­тань охорони навколишнього природного середовища, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я, іншими органами виконавчої влади та місцево­го самоврядування відповідно до закону (ст. 19 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).

Важливого значення набуває такий напрям охорони атмосфер­ного повітря, як захист його від забруднення виробничими, побуто­вими та іншими відходами. Зокрема, складування, розміщення, зберігання або транспортування промислових та побутових відходів, які є джерелами забруднення атмосферного повітря за­бруднюючими речовинами та речовинами з неприємним запахом або іншого шкідливого впливу, допускається лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими органами виконав­чої влади, органами місцевого самоврядування територіях, з додер­жанням нормативів екологічної безпеки і подальшої утилізації або видалення. При цьому не допускається спалювання зазначених відходів на території підприємств, установ, організацій і населених пунктів, за винятком випадків, коли це здійснюється з використан­ням спеціальних установок при додержанні вимог, встановлених законодавством про охорону атмосферного повітря. Водночас ат-мосфероохоронне законодавство зобов'язує власників або уповно­важені ними органи управління підприємств, установ, організацій та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності забезпечувати переробку, утилізацію та своєчасне вивезення відходів, які забруд­нюють атмосферне повітря, на підприємства, що використовують їх як сировину, або на спеціально відведені місця чи об'єкти.

До правових заходів охорони атмосферного повітря належить регулювання шкідливого фізичного впливу на атмосферу, зокрема, відвернення і зниження шуму. На цю проблему звернула увагу Н. Р. Малишева ще у 1978 р.1 Чинне законодавство передбачає, що

' Малишева Н. Р. Охрана окружающей средьі от шумового воздействия (право-вьіе и организационньїе вопросьі). — К., 1978.

503

Розділ XV. Правова охорона атмосферного повітря

відвернення, зниження і досягнення безпечних рівнів виробничих та інших шумів мають забезпечуватися:

Громадяни зобов'язані виконувати вимоги, встановлені з метою зниження побутового шуму у квартирах, а також у дворах жилих будинків, на вулицях, у місцях відпочинку та інших громадських місцях (ст. 21 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).

Частиною другою ст. 13 цього закону (в редакції від 3 червня 2004 р.) дозволи на гранично допустимі рівні шуму, що утворю­ється стаціонарними джерелами, зокрема під час роботи машин, механізмів, обладнання, інструментів, а також користування зву­ковідтворювальною апаратурою та музичними інструментами у концертних і танцювальних закладах та на відкритих майданчиках, у театрах і кінотеатрах, дискотеках, казино, інших закладах розва­жального та грального бізнесу і культури, музичних закладах освіти, у ресторанах, кафе, барах, інших закладах громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування тощо, видаються в порядку, встановленому цим законом.

Водночас законодавством передбачено і захист населення від шкідливого впливу шуму, іонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів. Згідно зі ст. 24 Закону України «Про забезпечення

504



§ 2. Правове регулювання охорони атмосферного повітря

санітарного та епідемічного благополуччя населення» органи вико­навчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов'язані:

а) жилих будинків і прибудинкових територіях;

б) лікувальних, санаторно-курортних закладів, будинків-інтер-
натів, закладів освіти, культури;

в) готелів і гуртожитків;

г) розташованих у межах населених пунктів закладів громадсь­
кого харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважаль­
ного та грального бізнесу;

г) інших будівель і споруд, у яких постійно чи тимчасово пере­
бувають люди;

д) парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території
мікрорайонів і груп житлових будинків.

Шум на захищених об'єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітар­ними нормами для відповідного часу доби.

У нічний час, із 22-ої до 8-ої години, на захищених об'єктах за­бороняються гучний спів і вигуки, користування звуковідтворю­вальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, про­ведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів.

505

Розділ XV. Правова охорона атмосферного повітря

Проведення на захищених об'єктах ремонтних робіт, що супро­воджуються шумом, забороняється у робочі дні з 21-ої до 8-ої години, а у святкові та неробочі дні — цілодобово. Власник або орендар приміщень, у яких передбачається проведення ремонтних робіт, зо­бов'язаний повідомити мешканців прилеглих квартир про початок зазначених робіт. За згодою мешканців усіх прилеглих квартир ре­монтні та будівельні роботи можуть проводитися також у святкові та неробочі дні. Шум, що утворюється під час проведення будівель­них робіт, не повинен перевищувати санітарних норм цілодобово.

Передбачені частинами другою, третьою та четвертою ст. 13 За­кону України «Про охорону атмосферного повітря» вимоги щодо до­держання тиші та обмежень певних видів діяльності, що супровод­жуються шумом, не поширюються на випадки:

506


§ 2. Правове регулювання охорони атмосферного повітря

час за погодженням із уповноваженим органом місцевого самовря­дування в порядку, передбаченому правилами додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях.

Сільські, селищні, міські ради затверджують правила додержан­ня тиші в населених пунктах і громадських місцях, якими з ураху­ванням особливостей окремих територій (курортні, лікувально-оз­доровчі, рекреаційні, заповідні тощо) установлюються заборони та обмеження щодо певних видів діяльності, що супроводжуються ут­воренням шуму, а також установлюється порядок проведення са­лютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових ре­човин і піротехнічних засобів.

Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за до­держанням керівниками та посадовими особами підприємств, уста­нов, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітар­ного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в на­селених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.

^ До основних правових засобів, які спрямовані на охорону атмосфер­ного повітря, належить правова регламентація проектування, будівництва та реконструкції підприємств та інших об'єктів, які впливають або можуть впливати на стан атмосферного повітря. Проектування, будівництво і реконструкція підприємств та інших об'єктів, які впливають або можуть впливати на стан атмосферно­го повітря, удосконалення існуючих і впровадження нових техно­логічних процесів та устаткування здійснюються з обов'язковим дотриманням норм екологічної безпеки, державних санітарних ви­мог і правил на запланованих для будівництва та реконструкції підприємствах та інших об'єктах, а також з урахуванням накопи­чення і трансформації забруднення в атмосфері, його транскордон­ного перенесення, особливостей кліматичних умов.

Погодження проектів забудови, будівництва та реконструкції підприємств та інших об'єктів, які впливають або можуть вплива­ти на стан атмосферного повітря, здійснюється спеціально уповно­важеним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури із урахуванням висновків природоохоронних, санітар­них та інших органів виконавчої влади або місцевого самовряду­вання відповідно до їх повноважень, визначених законом.

507

Розділ XV. Правова охорона атмосферного повітря

Будівництво та введення в експлуатацію нових і реконструйова­них підприємств та інших об'єктів, які не відповідають встановле­ним законодавством вимогам про охорону атмосферного повітря, забороняється (ст. 23 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).

^ З метою підтримки сприятливого стану атмосферного повітря забороняється впровадження відкриттів, винаходів, корисних моде­лей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, засто­сування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і сис­тем, якщо вони не відповідають вимогам, установленим законодав­ством про охорону атмосферного повітря. У разі порушення вста­новлених вимог така діяльність припиняється уповноваженими державними органами, а винні особи притягуються до відповідаль­ності.

Одним із важливих засобів запобігання шкідливому впливу за­бруднюючих речовин на повітря населених пунктів є обов'язкове встановлення санітарно-захисних зон. Такі зони встановлюються для забезпечення оптимальних умов життєдіяльності людини в районах житлової забудови, масового відпочинку і оздоровлення населення при визначенні місць розміщення нових, реконструкції діючих підприємств та інших об'єктів, які впливають або можуть вплинути на стан атмосферного повітря.

Якщо внаслідок порушення встановлених меж та режиму санітарно-захисних зон виникає необхідність у відселенні жителів, виведенні з цих зон об'єктів соціального призначення або здійсненні інших заходів, підприємства, установи, організації та громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування повинні вирішувати питання про фінансування необхідних робіт і заходів та строки їх реалізації.

З метою забезпечення охорони атмосферного повітря атмосфе-роохоронне законодавство значну роль відводить організаційно-еко­номічним заходам, що передбачають: а) збір за забруднення навко­лишнього природного середовища; б) відшкодування збитків, за­подіяних внаслідок порушення законодавства про охорону атмо­сферного повітря; в) надання підприємствам, установам, ор­ганізаціям та громадянам — суб'єктам підприємницької діяльності податкових, кредитних та інших пільг у разі впровадження ними маловідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, застосу-

508

§ 3. Управління і контроль у галузі охорони атмосферного повітря

вання заходів щодо регулювання діяльності, що впливає на клімат, здійснення інших природоохоронних заходів з метою зменшення викидів забруднюючих речовин та рівнів впливу фізичних і біоло­гічних факторів на атмосферне повітря; г) участь держави у фінан­суванні екологічних заходів і будівництві об'єктів екологічного призначення.



£ ^ 3. Управління і контроль у галузі охорони атмосферного повітря

Під управлінням у галузі охорони атмосферного повітря розуміють діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, гро­мадських об'єднань, спрямовану на збереження, поліпшення та віднов­лення стану атмосферного повітря, запобігання і зниження рівня за­бруднення атмосферного повітря, дотримання вимог атмосфероохо-ронного законодавства, запобігання правопорушенням у цій сфері та захист екологічних прав громадян.

Згідно зі ст. З Закону України «Про охорону атмосферного повітря» управління в галузі охорони атмосферного повітря здійснюють Кабінет Міністрів України, Мінприроди України, МОЗ України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування.

^ Серед основних функцій управління в галузі охорони атмосферного повітря виділяють: стандартизацію і нормування у галузі охорони атмосферного повітря; здійснення екологічної та санітарно-гігієнічної експертизи; організацію і здійснення контролю та моніторингу у галузі охорони атмосферного повітря; державний облік шкідливих впливів на атмосферне повітря; вирішення спорів з питань охорони і використання атмосферного повітря тощо.

Стандартизація і нормування у галузі охорони атмосферного повітря проводиться з метою встановлення комплексу обов'язко­вих норм, правил, вимог по охороні атмосферного повітря від за­бруднення та забезпечення екологічної безпеки і спрямовані на: забезпечення безпечного навколишнього природного середовища та запобігання екологічним катастрофам; реалізацію єдиної науко­во-технічної політики в галузі охорони атмосферного повітря; встановлення єдиних вимог до обладнання і споруд щодо охорони

509

^ Розділ XV. Правова охорона атмосферного повітря

атмосферного повітря від забруднення; забезпечення безпеки гос­подарських об'єктів і запобігання виникненню аварій та техноген­них катастроф; впровадження і використання сучасних екологічно безпечних технологій.

Державні стандарти у галузі охорони атмосферного повітря є обов'язковими для виконання і визначають поняття та терміни, ре­жим використання й охорони атмосферного повітря, методи кон­тролю за станом атмосферного повітря, вимоги щодо запобігання шкідливому впливу на атмосферне повітря, встановлюють інші ви­моги щодо охорони і використання атмосферного повітря.

Однією з найважливіших функцій управління у галузі охорони атмосферного повітря є нормування у цій сфері.

Зокрема, у галузі охорони атмосферного повітря встановлюють­ся: нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря; нормати­ви гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціо­нарних джерел; нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; нормативи вмісту за­бруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел; технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих речовин (ст. 5 Закону України «Про охоро­ну атмосферного повітря»). Порядок розроблення та затвердження цих нормативів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

^ Нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря запобігають виникненню небезпеки для здоров'я людини та стану навколиш­нього природного середовища від впливу шкідливих чинників атмосферного повітря. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» до них належать:

^ Норматив якості атмосферного повітря є критерієм, який відоб­ражає гранично допустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і за якого немає негативного впливу на здоров'я людини та стан навколишнього природного се­редовища.

^ Гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, іонізую­чого впливу на атмосферне повітря відображають гранично допусти­мий максимальний рівень впливу вищезазначених факторів на ат-

510


1853847928507683.html
1853955151956076.html
1854071582616658.html
1854245358967408.html
1854377615850537.html